28 травня, 09:27
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Я прочитала привітання Києву від президента України. Я вважаю, що це дуже погане привітання
Мене нудить від безглуздих жартів про шаурму і забудову. Я здивована, що в Києві переважають липи. Київ заслуговує зовсім інших слів. Схоже, копірайтер, що склав цей текст, дуже давно не був у метро, не був на Подолі, а ще ймовірніше — взагалі не був у Києві. Нещодавно під моїм постом хтось написав, що нема чого лаяти Володимира Зеленського, краще, мовляв, попрацюйте у нього копірайтером. Тож я написала нове привітання Києву від президента України (адже кожен з нас президент).
Дорогий Києве! У день народження заведено говорити багато гучних слів, щоб зробити імениннику приємно. Але у мене, Києве, тільки суворі факти!
Ти дивовижне місто, ти в курсі? Місто, яке може запропонувати екскурсію в Лавру і Софію, а може — квиток на Стрічку і Атлас Weekend. Місто, якому півтори тисячі років, і місто стартапів одночасно! Щоразу, коли я йду старим Подолом, де вулиці розповідають тисячі історій, а потім заходжу на Воздвиженку, де креативний клас створює проекти, про які говорить увесь світ, моє серце розривається від гордості.
Києве, серйозно, де ще знайти місто, в якому одночасно, в один день відбувається Пробіг під каштанами, Книжковий Арсенал, Кураж Базар, Молодість, Київ Арт Вік і всюди, всюди, чуєш, десятки тисяч красивих людей. Красивих у всіх сенсах — зроби фото, покажи де завгодно, і скажуть — це Берлін? Це Sziget? Може, Лондон! Але ні, це ти. Мій рідний.
Я вітаю тебе, дорогий. Будь ще тисячі років, будь ласка
Як ти приймав Євробачення, а чемпіонат Європи з футболу, а фінал Ліги чемпіонів! Красень! А марафони! Та ти ж просто зожник якийсь, Києве! І як добре після пробіжки випити склянку смузі в одному з твоїх незліченних кафе. А потім пройтися Хрещатиком до пішохідного мосту, спуститися до берега Дніпра і зустріти захід з видом на найкрасивіші зелені пагорби.
Щоразу я повертаюся з будь-якої точки світу з радістю. Тому що я повертаюся додому. У місто, яке готове не тільки брати, а й віддавати. Наповнювати. Надихати. Місто гостинних людей. Не дарма, Києве, до тебе біжать з Москви і Пітера, і, звісно, з усієї країни біжать. Ти всіх приймаєш. Ти даєш надію.
Наостанок, Києве. Я захоплююся тобою. Твоєю силою духу. Тебе бомбили, палили, руйнували, спотворювали, тебе намагалися зрівняти з землею. Ти вистояв. Ти завжди був справжнім серцем України. Тільки за останні 30 років ти пережив 3 революції. І в кожній показав себе гідно. Поранений, палаючий, замерзлий, втомлений ти все одно стояв до останнього. Тебе показували по всіх каналах світових новин і ми, твої діти, Києве, вмивалися сльозами. Ми трималися разом завдяки тобі. Завдяки тобі ми вистояли. І за це, мій Києве, я буду віддано любити тебе все життя.
Я вітаю тебе, дорогий. Будь ще тисячі років, будь ласка.
Текст опубліковано з дозволу автора
Оригінал
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени